flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Правила етики спілкування з людьми із обмеженими фізичними можливостями

Правила етики спілкування з людьми із обмеженими фізичними можливостями

В більшості випадків люди із обмеженими фізичними можливостями не так часто звертаються до суду з різних причин:   фізична неповносправність та ментальність,   правовий нігілізм,   зневіра у можливість вирішеня проблеми через суд,  архітектурні та інформаційні бар’єри  тощо.

Відповідно, працівники суду також мають або відсутній взагалі, або малий досвід у спілкуванні з такими людьми при наданні послуг, а подекуди і неготові до цього.  Також  в більшості випадків приміщення судів  знаходяться у непристосованих будівлях, де фактично досить складно забезпечити архітектурну доступність.

З наведених  мотивів  деякі   поради  для  працівників  суду  щодо обслуговування осіб із обмеженими фізичними можливостями при наданні судових послуг.

Етика спілкування з людьми  із обмеженими фізичними можливостями.

* Толерантність

* Рівноправ’я

* Розуміння

* Шанобливість

* Визнання

* Сприйнятливість

Якщо в суд звертається особа, що має обмежені  фізичні можливості, то потрібно трактувати її  в першу чергу як  клієнта, який звернувся за послугою, але при цьому необхідно розуміти і володіти деякими особливостями у спілкуванні.

ВІДВУДАВАЧ СУДУ ІЗ ВАДАМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

В більшості  будівлі і приміщення суду є недоступними для осіб, які мають проблеми у пересуванні  і користуються допоміжними засобами, особливо для тих, які пересуваються в кріслі-візку. До багатьох приміщень людина в кріслі-візку навіть не може потрапити в двері суду при вході. .  Для цього в Ірпінському міському суді Київської області встановлений двосторонній зв’язок, переговорний пристрій.

Технічний засіб зв’язку розташований при вході в приміщення суду в зоні досяжності людини, яка сидить в кріслі-візку. 

Цей пристрій необхідно позначити Міжнародним символом доступності.

    Після з’ясування причини звернення за посередництвом  домофону  до особи з вадою опорно-рухового апарату виходить уповноважений представник адміністрації чи канцелярії суду. При потребі потрапити в будинок  /приміщення  суду  з’ясуйте – як допомогти щоб проїхати в дверях, переїхати через поріг, піднятися по сходах тощо.  При потребі перенести людину у візку запитуйте,  за які частини візка можна брати, щоб піднімати. Не хапайтеся без попередження за крісло-візок.

            Не поводьтеся самовільно з  людиною у візку, не котіть її без дозволу. Під час спілкування ваші обличчя мають бути на одному рівні. Ви повинні або присісти, або сісти поруч на стільці.

Якщо людина в кріслі-візку є разом із супроводжуючою її особою, при спілкуванні необхідно звертатися безпосередньо до особи, якої це стосується.  Якщо це стосується особи з вадою опорно-рухового апарату, то при спілкуванні  потрібно в першу чергу звертатися і розмовляти з нею, а не із супроводжуючою особою.

Часом ( якщо не часто ) люди із обмеженими фізичними можливостями бояться звертатися, бо бояться, що їм відмовлять.

Основні правила:

–    Зробити крок назустріч і спитати – чим можна допомогти.

–    Допомога має бути ненав’язливою  і не надмірною.

–    Вислухайте:  що і як робити. Люди на візку також мають різну фізичну справність, відповідно і допомоги можуть очікувати різної.

–    Спілкуючись з людиною, яка сидить у візку намагайтеся знайти можливість спілкуватися з нею на одному рівні, щоб людина у візку не задирала до співрозмовника голову. Бажано, знайти можливість сісти на стілець і, якщо йдеться про ознайомлення з документами, мати можливість сидіти поруч за столом.

–    Майте на увазі, що  у неповноправної людини можуть бути проблеми користуватися письмовим приладдям тощо.  Запитуйте, чи потрібно в цьому допомогти.

ВІДВУДАВАЧ СУДУ ІЗ ВАДАМИ СЛУХУ ТА МОВИ

Важливо, щоб в будинку і приміщеннях суду була повноцінна візуальна інформація.

Люди з вадами слуху ззовні без ознак інвалідності. Однак, при цьому вони можуть мати різний рівень втрати слуху і по різному розвинене мовлення. Є люди, які не чують, але розмовляють. Спілкуючись будьте привітними, посміхайтеся. Таким чином людина матиме до Вас довіру.

–    При розмові з нечуючими необхідно дивитися безпосередньо на співрозмовника, повільно і чітко промовляти слова із виразною мімікою.  Важливо, щоб джерело світла не було за Вашою спиною, бо в такому випадку Ваше обличчя буде затінене.

–    Необхідно мати можливість спілкуватися за допомогою переписки: мати листки паперу, блокнот, ручку або олівець тощо.  Звичайно, треба писати читабельним почерком, не формулювати довгих фраз.

–    Не затемнюйте обличчя, особливо уста, і не закривайте його руками, волоссям тощо.

–    Щоб привернути увагу людини, яка не чує, торкніться її злегка за плече, або помахайте до неї рукою. Коли Вас помітили, тоді починайте спілкування. Кричати не варто.

–    Якщо нечуюча людина користується послугою сурдоперекладача, то при спілкуванні необхідно дивитися на того, хто звернувся за послугою.  Тобто, на нечуючу людину, а не на перекладача.

–    Підтримуйте зоровий контакт, демонструйте спокій та позитивні емоції.

–    Під час розмови з людиною, яка має порушення слуху потрібно дивитися саме на неї.

–    Пильнуйте, щоб джерела світла не було за Вами. Не затемнюйте свого обличчя.

–    Переписуйтеся, щоб уникнути труднощів при усному спілкування.

–    Говоріть ясно та чітко, не змінюйте теми розмови.

ВІДВУДАВАЧ СУДУ ІЗ ВАДАМИ ЗОРУ

Спілкуючись із незрячими людьми називайте себе і, залежно від ситуації, присутніх.

–    Описуйте – де Ви знаходитесь і попереджуйте про перешкоди, які є на шляху.

–    У розмові з незрячою людиною завжди звертайтеся безпосередньо до неї. Необхідно представитися хто Ви, які маєте повноваження, після чого повинні запитати – чим допомогти.

–    При супроводі у приміщені  попереджуйте про перешкоди, які є на шляху, наприклад:
«зараз будуть сходи, двері з порогом тощо». При можливості озвучуйте інформуючи про оточення.

–    Якщо припровадили незрячу людину до якогось кабінету службової особи, то інформуйте, куди Ви привели, називайте цю людину і інших присутніх. Якщо збираєтесь читати, попередьте про це.

–    Не замінюйте читання будь-якого документу його переказом, особливо,  якщо при цьому треба поставити підпис.

–    Якщо рухатись, то попередьте про це.

–    Не тягніть за собою. Поясніть чітко – куди потрібно  іти.

 В матеріалі  використано досвід та напрацювання громадських організацій діяльність, яких пов’язана із захистом прав та інтересів  маломобільних груп населення.